↔ гортайте · власні пропорції, без обрізання · 5 фото
Краплі прозорого слизу на залозистих волосках роблять листкові пластини схожими на вкриті росою: так Росичка (Drosera capensis) приваблює й утримує дрібних комах, а потім перетравлює їх ферментами.
Листкова пластина вкрита залозистими волосками, які виділяють липкий слиз. Саме ці краплі й дають рослині впізнаваний вигляд: вони тримаються на поверхні, наче роса, але працюють як пастка для дрібних комах.
У росичок листки часто зібрані в прикореневу розетку. Коли здобич торкається чутливих волосків, край листкової пластини може поступово загортатися навколо неї, а після перетравлення знову розкриватися.
Росичка належить до комахоїдних рослин. Липкий секрет не лише утримує здобич: у ньому є речовини з паралітичною дією та травні ферменти, які розщеплюють білкову їжу.
Випадкова крапля води або сухий уламок листка не запускає повний травний процес. Така вибірковість допомагає рослині не витрачати ресурси на подразники, які не дають поживних речовин.
Батьківщина виду — Капська провінція, Південна Африка. У кімнатній культурі це важливо не як декоративна подробиця, а як нагадування: рослина сформувалася не в поживному садовому ґрунті.
Рід Drosera трапляється на болотах, пісковиках, у горах і лісах, тобто на дуже різних субстратах. Спільна риса багатьох таких місць — нестача доступних мінеральних речовин, яку росичка частково компенсує комахоїдністю.
Коріння росички не пристосоване до поживного, удобреного ґрунту. Субстрат має залишатися бідним і вологим, інакше листкові пастки втрачають активність, а коренева система швидко страждає.
Підживлення для звичайних кімнатних рослин тут недоречне: росичка отримує частину елементів із здобичі. Якщо рослина має здорові листки з липким секретом, спеціально «годувати» її не потрібно.
| У природі | У кімнаті |
|---|---|
| Бідні субстрати | Бідний субстрат без добрив |
| Волога місцевість у частини видів | Рівномірно вологе середовище |
| Живлення комахами | Без мінерального підживлення |
Липкі краплі на волосках помітні лише на активних листках. Якщо листкова пластина тьмяніє, слизу стає менше, а нові пастки дрібнішають, варто спершу оцінити освітлення й загальний стан субстрату.
Для кімнати підходить дуже світле місце без перегрівання. Закрита вітрина або тісне розміщення біля скла можуть висушувати листки не менше, ніж нестача поливу.
Росички розмножують насінням, листковими живцями та поділом куща. Для живцювання беруть листкову пластину, яка ще не почала відсихати, і тримають її у вологому середовищі до появи коренів.
Якщо від основної розетки відходить дочірня розетка, її можна відокремити як самостійну рослину. Такий спосіб зберігає ознаки материнського екземпляра й зазвичай менш непередбачуваний, ніж посів.
Квітки у росичок зібрані в колосоподібне суцвіття. Зазвичай вони розміщені на довгому квітконосі, щоб комахи-запилювачі не опинялися надто близько до липких листкових пасток.
Після цвітіння формується коробочка з численним дрібним насінням. У різних видів цвітіння припадає на весняно-літні місяці, але в кімнаті воно залежить від стану рослини та умов утримання.
Росичка потребує не поживності, а стабільної вологи, світла й бідного субстрату. Її догляд відрізняється від більшості кімнатних рослин саме через комахоїдний спосіб живлення.
Росичка (Drosera capensis) належить до родини Droseraceae. Її головна морфологічна ознака — листкова пластина із залозистими волосками, що виділяють липкий слиз у вигляді округлих крапель.
Пастка працює не як миттєвий капкан, а як повільна травна поверхня. Після контакту з комахою листок може згортатися, а ферменти в секреті допомагають засвоїти поживні речовини.
Вид походить із Капської провінції Південної Африки. Комахоїдність пов’язана з життям на бідних субстратах: частину азоту, фосфору та інших елементів рослина отримує не з ґрунту, а зі здобичі.
