↔ гортайте · власні пропорції, без обрізання · 1 фото
Формально це не окрема «кімнатна квітка», а ліана з родини Apocynaceae: дипладенія (Mandevilla sanderi) утворює виткі дерев'янисті пагони, а цвіте на молодому прирості після опори й обрізки.
Пагони дерев'яніють і в кімнаті потребують напрямку росту. За природою це витка або чіпка рослина, тому без опори стебла лягають, переплітаються й гірше використовують світло.
Листки супротивні, овальні, з глянцевою яскраво-зеленою листковою пластиною. У тканинах є білий молочний сік: він слаботоксичний і може подразнювати слизові у котів, собак і людей при жуванні.
Назва «мандевіла» походить від наукової назви роду Mandevilla, який назвали на честь Генрі Дж. Мандевілля, англійського дипломата й садівника в Буенос-Айресі. У довідниках також трапляється стара назва Dipladenia — «та, що має подвійні залозки», тобто нектарники.
Для цвітіння потрібне дуже світле місце, але не полуденне пряме сонце. Коли світла замало, міжвузля витягуються, а квіток стає мало або вони майже не з'являються.
Найкраще працює яскраве розсіяне освітлення з притіненням у найспекотніші години. У закритому «квітковому вікні» рослина краще переносить сухість кімнатного повітря, бо там легше втримати вищу вологість.
У період активного росту рослина може рости при кімнатній температурі. На зиму їй потрібне прохолодніше місце: у період спокою доречні +12…+15 °C.
Прохолода взимку не означає повне пересихання субстрату. Полив обмежують, але не доводять корені до тривалого сухого стану; надлишок води в горщику в цей час особливо небезпечний.
| Період | Умови |
|---|---|
| Активний ріст | Кімнатна температура, багато світла |
| Період спокою | +12…+15 °C, обмежений полив |
Субстрат має бути рихлим і помірно вологим. Постійна волога без застою води відрізняється від мокрого горщика: кореням потрібен і доступ повітря, і стабільне зволоження.
Для поливу бажана вода з малим вмістом вапна. Якщо вода жорстка, на поверхні субстрату швидше з'являються сольові відкладення, а корені гірше працюють у верхньому шарі.
За наявності опори пагони ростуть активніше, ніж без неї. Найзручніше не стримувати ліану повністю, а направляти молоді стебла навколо опори, бо квітки формуються на молодих пагонах після того, як вони досягнуть достатньої довжини.
Обрізку проводять восени після цвітіння або ранньою весною. Слабкі та надто довгі нерозгалужені стебла видаляють або вкорочують, залишаючи близько 1/3 первісної довжини; серед основних стебел обирають 3-5 найсильніших молодих.
Квітки трубчасті, білі, рожеві або темно-рожеві; у частини видів роду вони ароматні. У культурі квітки описують як великі «грамофони» до 10 см у діаметрі, а в біологічних описах роду вказують діаметр до 10-12 см.
За добрих умов цвітіння може тривати з травня до листопада, а окрема квітка здатна триматися понад два тижні. Якщо рослину постійно обрізати як кущ, цвітіння не завжди вдається зберегти, бо бутони закладаються на молодих пагонах не відразу.
Розмножують верхівковими живцями молодих пагонів. Їх укорінюють у мінітепличці або під плівкою; насіння висівають навесні при +18…+23 °C.
Дипладенія чутлива до нестачі світла й застою води, але добре реагує на опору та своєчасну обрізку. Основний догляд зводиться до світлого місця, рихлого субстрату й прохолоднішого періоду спокою.
Дипладенія (Mandevilla sanderi) належить до родини Apocynaceae. Це представник роду Mandevilla, для якого характерні виткі або чіпкі пагони з дерев'янистим стеблом і супротивні овальні листки.
Батьківщина виду — Бразилія. У кімнатній культурі рослину вирощують у контейнері, найчастіше з опорою, бо така форма відповідає її ліаноподібному росту.
Білий молочний сік типовий для цієї групи рослин. Він не робить рослину «смертельно небезпечною», але пояснює статус слаботоксичної: при жуванні можливе подразнення слизових.
