↔ гортайте · власні пропорції, без обрізання · 5 фото
Плоскі членисті пагони з гострими зубцями по краях одразу відрізняють декабрист (Schlumbergera truncata) від різдвяного кактуса із заокругленими сегментами. Квітки розкриваються на кінцях цих сегментів.
Те, що в побуті часто називають листям, у цієї рослини є сплощеними членистими пагонами. Кожен сегмент продовгуватий, зелений, 4-6 см завдовжки, з 4-8 невеликими загостреними виростами по краях.
Квітки формуються на кінцях сегментів. Вони трубкоподібні, з подвійним вінчиком, рожеві, червоні або білі, до 7,5 см завдовжки.
Батьківщина виду — південно-східна Бразилія. У природі це епіфітний кактус: він росте не в піску пустелі, а на деревах, у заглибленнях між гілками, де накопичуються рослинні рештки.
| У природі | У кімнаті |
|---|---|
| Коріння тримається в пухких органічних залишках | Потрібен легкий дренований субстрат |
| Вода після дощу швидко стікає | Не підходить постійно мокрий горщик |
| Пагони звисають із гілок | Зручно вирощувати у високому горщику |
Епіфіт не є паразитом: рослина використовує дерево як опору, а не живиться його тканинами. Саме такий спосіб росту пояснює потребу в повітропроникному субстраті й обережному поливі.
Найкраще підходить добре освітлене місце без прямих денних променів. На південному вікні в післяполуденні години потрібне притінення, бо сильне сонце може пошкоджувати кінцеві сегменти пагонів.
Під час закладання бутонів важлива не лише освітленість удень, а й темрява вночі. Якщо в кімнаті постійно ввімкнене світло, бутонізація може порушуватися.
Полив має бути помірним: у природному місці росту вода не затримується біля коренів надовго. Субстрат зволожують після підсихання верхнього шару, але повного пересихання земляної грудки краще не допускати.
Звичайна важка земля без розпушувачів погано відповідає епіфітному способу життя. Горщик має відводити зайву воду, інакше зростає ризик кореневих та стеблових гнилей.
У природі квітки з’являються з початком вологого сезону. У кімнатній культурі цвітіння часто припадає на зиму, тому за рослиною закріпилися назви, пов’язані з груднем і різдвяним періодом.
Для закладання бутонів потрібні темні ночі й температура в межах +12…+25 °C. Після появи бутонів рослину краще не переставляти: зміна місця може спричинити їх скидання.
Період спокою припадає на жовтень-листопад. У цей час полив зменшують, а після відновлення росту й появи бутонів рослині потрібно більше тепла та вологи.
Більшість помилок пов’язана з тим, що рослину сприймають як пустельний кактус або, навпаки, тримають у постійно мокрому субстраті. Для епіфітного кактуса небезпечні обидві крайнощі.
Окремі грибкові ураження видно саме на сегментах. Якщо плями швидко збільшуються або коріння відмирає, рослину ізолюють від інших кімнатних видів і переглядають режим поливу.
Вегетативне розмноження проводять частинами стебел навесні або на початку літа. Такий спосіб зберігає ознаки материнської рослини й підходить для старих екземплярів із довгими пониклими пагонами.
Формування крони роблять без складної обрізки: зайві сегменти відщипують руками. Це допомагає вкоротити надто довгі пагони й підтримати компактнішу форму.
Це епіфітний кактус із вологих лісів, тому догляд відрізняється від догляду за пустельними кактусами. Йому потрібні розсіяне світло, дренований кислий субстрат і помірний полив без застою води.
Декабрист належить до роду Schlumbergera і родини Cactaceae, але його будова не схожа на звичні пустельні кактуси. Пагони плоскі, членисті й пониклі, а ареоли розташовані по краях сегментів.
Вид походить із південно-східної Бразилії, де росте на деревах у місцях скупчення органічних решток. Такий епіфітний спосіб життя пояснює потребу в дренажі, розсіяному світлі й помірному зволоженні.
Від близького різдвяного кактуса його відрізняють загострені зубці по краях сегментів. У спорідненого виду краї сегментів більш заокруглені, тому форма пагонів є корисною діагностичною ознакою.
