↔ гортайте · власні пропорції, без обрізання · 5 фото
Квітку впізнають за складною короною з тонких триколірних ниток над біло-блакитними пелюстками. У пасифлори (Passiflora caerulea) ця будова поєднана з довгими пагонами й вусами, якими ліана чіпляється за опору.
Рослина формує довгі тонкі пагони з великими міжвузлями й у кімнаті потребує місця для вертикального або похилого росту. За природою це повзуча здерев'яніла ліана, здатна досягати 9 м завдовжки.
З вузлів разом із листям виходять вуса. Вони скручуються в тугі спіралі й утримують пагін на опорі, тому без решітки, дуги або іншої конструкції рослина швидко втрачає форму.
Листкова пластина округла, до 15 см у діаметрі, глибоко пальчасторозсічена на 5-7 лопатей. Саме форма листя допомагає відрізнити вид від багатьох інших кімнатних ліан.
Верхній бік пластини темно-зелений і глянцевий. Нижній бік матовий, злегка шорсткий, тому листя виглядає різним залежно від кута освітлення.
| Ознака | Опис |
|---|---|
| Форма | округла, пальчасторозсічена |
| Кількість лопатей | 5-7 |
| Розмір | до 15 см у діаметрі |
| Верхній бік | глянцевий, темно-зелений |
| Нижній бік | матовий, злегка шорсткий |
Для активного росту й цвітіння рослині потрібне добре освітлене місце. Улітку її часто розміщують на сонячній ділянці, якщо є можливість винести горщик надвір.
Головна вимога до розміщення — не тільки світло, а й простір для пагонів. Ліана швидко чіпляється вусами за поруч розташовані предмети, тому опору краще передбачити одразу.
| Умова | Що врахувати |
|---|---|
| Сонячне місце | підтримує ріст і закладання бутонів |
| Вертикальна опора | дає вусам точку кріплення |
| Похила опора | підходить для спрямування довгих пагонів |
Точного універсального графіка поливу для цієї ліани немає: швидкість висихання залежить від освітлення, об'єму горщика й довжини пагонів. У період активного росту велика листкова маса витрачає більше води, ніж узимку.
Субстрат має одночасно утримувати рослину з опорою й не перетворюватися на важку мокру масу. Для великої ліани важлива також стійкість горщика, бо довгі пагони можуть переважувати легку ємність.
Цвітіння припадає на весняно-літній період і зазвичай триває близько 4 місяців. Окрема квітка живе приблизно добу, після чого опадає, а на зміну їй розкриваються нові бутони.
Квітки поодинокі, ароматні, близько 10 см у діаметрі. Над п'ятьма біло-блакитними чашолистками й пелюстками розташована корона з тонких ниток: біля основи вони бордові, далі білі й темно-блакитні.
| Частина | Опис |
|---|---|
| Квітка | поодинока, ароматна, близько 10 см |
| Корона | тонкі триколірні нитки |
| Тичинки | 5 великих жовтих |
| Маточка | бордова |
| Плід | жовтогарячий, із багатьма насінинами |
Плоди їстівні, але описуються як несмачні. Вони формуються після цвітіння восени-взимку й містять численні насінини у водянистій червоній м'якоті.
У культурі виведені сорти, які відрізняються забарвленням, формою та розміром квіток. Через це зовнішній вигляд рослини в горщику може помітно відрізнятися від типової біло-блакитної форми.
Сорт Constance Eliott має білі квіти. У Regnellii вирізняється довга й густа корона, а Grandiflora формує квітки до 20 см у діаметрі.
| Сорт | Ознака |
|---|---|
| Constance Eliott | білі квіти |
| Regnellii | довга й густа корона |
| Grandiflora | квітки до 20 см |
Для котів і собак рослина слаботоксична. Її не варто ставити там, де тварина регулярно жує листя, пагони або вуса.
Плоди цього виду їстівні для людини, але не мають виразного смаку. Це не робить рослину кормовою: для домашніх тварин безпечніше обмежити доступ до зелених частин і плодів.
Пасифлора росте як швидка кімнатна ліана: головне — дати їй світло, опору й стійкий горщик. Найбільше уваги потребують довгі пагони, які швидко чіпляються вусами за все поруч.
Пасифлора належить до родини Passifloraceae і роду Passiflora. Її батьківщина — південь Південної Америки, де ліана використовує вуса як органи прикріплення й піднімається по опорах.
Квітка має складну будову: чашолистки й пелюстки розкриті зіркою, над ними лежить корона з тонких ниток, а вище розміщені тичинки й маточка. Саме ця будова стала причиною культурної назви «Квітка Страстей Господніх», яку пов'язували з християнською символікою.
Після цвітіння утворюються жовтогарячі плоди з багатьма насінинами. У декоративній культурі особливо цінують не плоди, а швидкий ріст ліани, форму листкової пластини й виразну архітектуру квітки.
